A. Навчання: Учень Христа вірить і живе згідно Божого Об’явлення
Другий Ватиканський Собор висловив побажання, щоб Святе Письмо зайняло перше місце в житті Церкви і щоб таким чином відновлена пошана до Божого Слова сприяла відродженню всього Божого народу. Читаємо про це в Конституції про Боже Об’явлення Dei verbum: “Церква завжди шанувала Боже Писання, як і Тіло Господа, бо особливо в Святій Літургії не перестає брати і подавати вірним хліб життя зі столу Божого Слова і Тіла Христового. Потрібно, щоб усе навчання церкви, як і сама релігія християнська, живилась сама і керувалась Святим Письмом. Бо в Святих книгах Отець, що є на небі, зустрічається в любові зі своїми дітьми, і розмовляє з ними. Така велика міститься у Слові Божому міць і сила, що є воно для Церкви підтримкою та життєвою силою, а для синів Церкви – підтвердженням віри, харчуванням душі та джерелом чистого і постійного духовного життя. Звідси влучним є висловлювання про Святе Письмо: “слово – живе й діяльне” (Євр 4, 12), яке „має силу збудувати і дати вам спадщину між усіма освяченими” (Дії 20, 32; див. 1 Сол 2, 13)”.
Завдяки натхненню Святого Духа, Біблія має спеціальні освітні та формаційні цінності, заохочує до добрих справ і веде до досконалості (див. 2 Тим 3, 17). Тому користання зі Святого Письма повинно постійно стикатися з досвідом життя і поєднуватись з проханням до Всевишнього про очищення з гріхів і зрозуміння надприродної мудрості. Тому можемо погодитись зі св. Амвросієм, який стверджує, що “коли людина починає читати Святе Письмо, Бог повертається, щоб гуляти з Ним у земному раю”.
Померлий священик професор Юзеф Кудасєвич наголосив, що сама Біблія показує Слово Боже як основний спосіб життя (Мт. 4, 4, Втор 8, 3). Більше того, Слово – це насіння, посіяне у людському серці: росте і дає щедрі плоди. Ось чому св. Павло порівнює Слово Боже з захисною бронею (Еф 6, 17), а святий Петро бачив у Слові Божому творчий принцип життя (1 Пт 1, 23). Крім того, Апостол Народів називав Святе Письмо “мудрістю, яка веде до спасіння” (2 Тм 3, 15). Мудрість тут розуміємо у практичний спосіб: це означає справедливість судження і праведність волі у моральній поведінці.
Святе Письмо в пастирському служінні ранньої Церкви мало потрійне джерело:
- Глибоке переконання, що Біблія натхнена Святим Духом і тому є святою.
- Вірність старозавітній традиції, для якої Біблія була святою книгою та книгою життя.
- Вірність Ісусу Христу, який з легкістю цитував пророків; молився словами Старого Завіту; використовував в боротьбі з спокусником і противниками.
Боже Слово – це слово правди про Бога, людину і світ. Воно несе свободу і мир у серце людини, яка його приймає. Оскільки це правда об’явлена, яку учень Христа має передавати іншим, то він повинен її охороняти, розвивати і поглиблювати. Слово Господа не тільки передає певну інформацію чи теологічну ідею. Це реальність, вбрана в особливу енергію: дякуючи якій проголошує, свідчить, об’являє, але одночасно діє і чинить те, що обіцяла! Завдяки цьому воно не повертається до Бога порожнім і безплідним, оскільки завжди робить те, що хотів Бог: вимагає відповідей від людей, провокує вибір правильних шляхів, вимагає рішень. Зрештою, сам Бог оголосив це через пророка Ісаю: “Слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім” (Ісая 55, 11).
Григорій Великий говорить про плоди духовного розуміння Святого Письма, які можна підсумувати в трьох пунктах:
- У Святому Письмі Бог дає людині відповідь на кожну проблему у її житті.
- Святе Письмо є дзеркалом християнина, у якому відбивається наше духовне обличчя, наша потворність і краса.
- Святе Письмо – це Божа педагогіка. Воно завжди закликає нас і навертає, пристосовуючись до кожної ситуації в нашому житті. Досить зацитувати св. Павла: „Все Писання – надхненне Богом і корисне , щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий.” (2 Tим 3, 16–17).
Апостол Народів заохочує: „зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно” (Флп 2, 16).
Що означає зворот „слово життя”?
Він говорить про те, що Святе Письмо – це слово, яке передає життя, яке веде до вічного життя. У “зберіганні Слова Життя” виражається синівство Боже віруючих. Тут також знаходимо джерело нашого учнівства.
У пост-синодальньому апостольському зверненні Святішого Отця Бенедикта XVI Verbum Domini – про Слово Боже в житті та місії Церкви, читаємо: “Слова Святого Писання показують на те, що ніщо не є результатом нераціонального випадку, але все існує, бо так хотів Бог, належить до Його плану, центр якого становить запрошення брати участь у житті Бога в Христі “(№ 8). І далі: “Христос, втілене, розіп’яте і воскресле Боже Слово, є Господом всього. Він є Переможцем, Пантократором, і в ньому все є об’єднане назавжди (див. Еф 1, 10). Таким чином, Христос є світлом світу (Ів 8, 12), тим світлом, яке світить у темряві (Ів 1, 5) і яке темрява не перемогла. Тут ми повністю розуміємо сенс Псалма 119: “Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці” (Пс 119, 105) “(№ 12). Таким чином, завдання учнів Христа – слухати Слово Боже, охороняти його і виконувати у житті, тобто безперервне перебування в променях цієї лампи.
Церковна традиція вважає, що текст Святого Письма є живим. Це випливає з концепції натхнення, добре задокументованої багатьма Отцями Церкви. Вони не вважали натхнення лише таким, що вплинуло на агіографів, породжуючи їх тексти, але визнавали їх постійну дію присутню в самих Книгах, які є і будуть залишатися під натхненням. Той самий Дух, який колись продиктував Святе Письмо, завдяки своїй присутності, надає (за свідченням святого Іринея) вічну молодість і постійно оживлює своїм подихом. Це помітив святий Августин, пишучи: “Бо це не так, що Він зробив і пішов. Від Нього походячи, ці речі у Ньому існують.”
Слово Живе, а отже, Письмо з самого початку містить у собі присутність Духа, який його спричинив. Звичайно, люди, яких він задіяв, від Мойсея до Івана, померли, їх завдання виконано, але завдання Слова Божого і його Духа не закінчилися. Це Він, присутній на всіх сторінках Біблії, який промовляє до нас, показує від початку до кінця свою силу, торкаючись глибин наших душ, як ніби кордонів світу.
Слово, яке постійно оживляється через присутність Духа, несе в собі силу спасіння: “бо це … сила Божа на спасіння кожному, хто вірує” – так окреслює св. Павло (Рим 1, 16). Це не тільки правда – це міць!Він не обмежуться лише навчанням, але він діє в нас, оскільки має рушійну силу.
Слово, створене натхненням Святого Духа, має силу діяти і є непереможним.У пророка Ісаї читаємо: „Це я велю безодні: “Висохни! Я висушу твої ріки” (Іс 44, 27). Це Слово не повертається без плодів (Іс 55, 10–11). У просторі його сила виявляється більш ефектно, тоді як в житті людини він діє всередині людини. Слово, включене в життя людей, задає курс історії, на якій встановлюється печатка Бога, що робить нею історію святу. У ній Слово діє, вступаючи в серце людини і даючи йому змогу вільно реагувати на ініціативу Бога та співпрацювати з Ним у справі спасіння.
Ми чітко бачимо це у Ісусі Христі.У Його устах Слово має силу відновити життя: “Лазарю, вийди сюди” (Ів 11,43). Він називає людину і робить її апостолом. В одну мить зцілює зруйноване тіло прокаженого з силою волі, яка виражена в слові: “Хочу, очисться!” (Мт. 8, 3). Він відбудовує життя і відновлює людину зсередини через ефективність свого слова прощення: “Прощаються тобі гріхи” (Лк 7, 48). Ісус ходив по дорогах Палестини “могутнім – ділом та словом” (Лк 24, 19). Це слова, які “не минають”.Воскреслий Христос все ще живе у своїй Церкві, а разом з Ним і Його Слово, яке сьогодні є словом прославленого Христа.
Слово це сила Божа, яка рятує залежно від того, як Його слухають. Є прийнятим тоді, коли серце відкриває свої двері для дарів. Зрозуміє це лише той, кому чисте серце дає розсудливі очі віри.
Це Слово є незнищувальним насінням, з якого виростають Божі діти (див. 1 Пт 1, 22-25).“Воно-бо сила Божа на спасіння кожному, хто вірує” (Рим 1, 16) – знову нагадує св. Павло. А св. Іван Хризостом добавить: “Навіть якщо фраза коротка, то велика його сила. Дуже часто вистачає взяти одне слово з неї, щоб мати підтримку на все життя “.
Кожного разу, коли читаємо Святе Письмо, можемо відкрити новий світ. Чому так відбувається? Як зауважує св. Григорій Великий: “Слова Св.Письма стають великими враз із зростом душі того, хто читає: там, де він напрявляється, там також направлене Слово Боже … Божі слова ростуть разом з тобою і здіймаються разом з тобою”.
Об’єктивний розмір Слова не збільшується, оскільки був окреслений відповідно до Страждань Христа і має присутність Святого Духа, який дає йому силу без обмежень. З іншого боку, зростає душа читача Слова, яке прокладає шлях у відданій душі, що дає їй нову здатність його прийняти. Людський дух, охоплений Божим світлом, розширюється. Оріген пише: “Наша душа відновлюється разом з життям, відповідно до мудрості, медитації Божого Слова і духовного розуміння його закону. Якщо кожен день рухаємось завдяки читанню Письма, а духовний інтелект поглиблюється, ми щодня продовжуємо відновлюватись “.
Ця істина була підтверджена Конституцією про Божественне Об’явлення Dei verbum: „Зростає розуміння як речей, так і переказаних слів, завдяки спогляданню та вивченню вірними, які обмірковують їх у своєму серці, завдяки глибокому досвідовому розумінню духовних питань, завдяки ще раз навчанню тих, які разом з єпископською спадкоємністю отримали надійну харизму правди. Бо століттями Церква постійно прагне до повноти Божої правди, аж поки не будуть виконані в ній Божі слова “(№ 8).
Як учні Христа, ми читаємо Святе Письмо, щоб з усім ентузіазмом пізнавати Того, кого ми любимо! Ми повинні Його розпізнати, бути готовими до Його приходу, як ці євангельські діви з запасами оливи, бо коли вони закличуть: “Наречений надходить: ось Він!”, будемо готові на зустріч з Ним на святі Агнця.
Звичайно, цей досвід Христа в Біблії не є постійним. “Візити Слова” не є регулярними. Після об’явлення, Христос часто ховається. Коли Господь іде, ми терпляче хочемо щоб повернувся. Така мінливість супроводжує кожен справжній релігійний досвід.
Боже Слово занадто велике, а ми занадто малі, щоб наблизитись до нього з претензіями чи інтелектуальною гордістю. Завжди стаємо перед ним з похиленою головою.
Бенедикт XVI у зверненні Verbum Domini закликав: “Разом з Отцями Синоду я висловлюю живе бажання, щоб настала нова епоха більшої любові до Святого Письма усіма членами Люду Божого, так щоб через їх молитовне та наполегливе читання, поглиблювались відносини з особою Ісуса” (№ 72). І саме це є важливим для нас, учнів Христа. Давайте зробимо все, щоб Святе Письмо знайшло в нас своїх слухачів, щоб ми щиро дозволили захопити себе цій єдиній справжній Любові. Той, хто намагається звільнитися від любові, буде готовий звільнитися від людини. Це означає, що не прийме його як особу, що може призвести до його об’єктивації, відношення як до речі, необхідного зла або предмета експлуатації. Але Бог створив нас для любові і тільки в цьому ми справді стаємо людиною. Не пропустіть можливість, яка дає нам живий контакт зі Словом Божим.
Зовнішнє наслідування нікого не зворушить. Ті, хто думає, що вони можуть наслідувати Ісуса і дублюють Його зовнішню поведінку, безумовно, створюють неймовірну карикатуру. Не можна цього робити! Треба увійти у глибину Слова! Святий Ієронім сказав: “Християнин, який не живиться Святим Письмом – не живе!”
Опрацьовано на основі:
H. Witczyk, Lectio divina droga do poznawania Boga żywego, w: Uważajcie, jak słuchacie (Łk 8, 18). Teoria i praktyka lectio divina, Kielce 2004.
J. Kudasiewicz, Odkrywanie Ducha Świętego. Medytacje biblijne, Kielce 1998.
Św. Augustyn, Wyzwania, IV, 12.
Św. Jan Chryzostom, De Statuis, hom. I; PG 49, 18.
M. Magrassi, Biblia i modlitwa, Kraków 2002.
- Праця в малій групі методом „круглого столу”.
Круглий стіл – це неформальний, вільний обмін думками, без визначення протилежних позицій. Обговорюється одна проблема. Початок зазвичай починається з загального питання: що ви думаєте на цю тему?
Аніматор малої групи запитує: Що кожен з вас думає про те, що є покликаний Ісусом Христом бути Його учнем? - Кожна людина має сенс для Бога. Господь кличе його на певну дорогу, дає йому завдання, встановлює місію. Важливо їх розпізнати. Вибір можна зробити лише тоді, коли християнин повністю відкритий на волю Бога і віддає себе в Його розпорядження. Сприятливі умови для прийняття такого рішення наступають перш за все, там, де людина старається про інтенсивну зустріч з Христом, читаючи Святе Письмо, роздумуючи над Ним, а також через молитву. Таким чином, наші критерії та цінності постійно стикаються з провідними лініями, які показує Христос. Той, хто постійно намагається слухати те, що говорить Бог, вже є під дією Духа, який вказує на конкретний шлях наслідування Ісуса.
Аніматор малої групи запрошує розглянути наступні тексти Біблії.
Не всіх, хто слухав слів Ісуса (див. Лк 10, 38–42; Mт 11, 25–27) i хто з вірою признавався до Нього як до Месії (див. Лк 12, 8; Mк 5, 19), названо учнями. Першочергово широке коло (див. Ів 6, 66) стало обмежене до символічного числа дванадцятьох (див. Mк 3, 13–19). Це означало велику обітницю для Ізраїля: перспективу відтворення народу складеного з дванадцяти поколінь, з умовою, що Ізраїль навернеться і визнає Ісуса за свого Пастиря.
Тоді, заохочуючи поділитися, він запитує: Чи я, як і учні Ісуса, почув новину про Царство Боже, що прийшло, навернувся і пішов за Ісусом, щоб почути Його слова і визнати Його? - Спільні читання вголос Mк 3, 13-19. Пізніше кожний учасник малої групи говорить власне ім’я з доповненням: „…учень Ісуса Христа з волі Бога і власного вибору ”.
- Закінчення праці малої групи молитвою прослави, яку починає аніматор.
Слово Боже на устах під час читання, в серці під час медитації та молитви, виконуємо його під час споглядання, і реалізуємо під час конкретної дії. Можна цього всього досвідчити методом, який широко відомий як lectio divina. Це молитва, яка походить зі Святого Письма, метою якої є справа Біблії: “Навчити мудрості, яка веде до спасіння вірою в Ісуса Христа” (2 Тим 3, 15).
Гвідон II Картуз, коментуючи слова Ісуса з Мт 7, 7, говорить: “Шукайте через читання, а знайдете через медитацію; стукайте на молитві, а буде вам відкрито у спогляданні “. Слідом за цією лінією міркування, створено динамічний процес (lectio divina), що поєднує читання (lectio), розважання (meditatio), молитву (oratio) і споглядання (contemplatio) Слова Божого, до якого вже пізніше додано діяння (actio).
- Перше, що ми повинні зробити, щоб увійти на шлях lectio divina, це закликати Святого Духа, тобто молитва, в якій ми просимо необхідне світло для того, щоб наблизитись до Слова у духовному вимірі. Святий Дух є справжнім учителем Писань.
- Після молитви до Святого Духа вибираємо фрагмент СвятогоПисьма, який стане нашим молитовним шляхом. Це можна зробити заздалегідь і розпочати молитву до Святого Духа з уже вибраним текстом.
- Lectio. Читання Слова – це не поверхнева діяльність, але вимагає уваги та слухання, оскільки мета читання – не проникати і не застосовувати, а слухати і приймати, щоб прийняти Слово з повним відданням. Крім того, ми читаємо із розумінням, що сам Бог говорить до нас. Треба декілька разів прочитати біблійний текст – підкреслюючи олівцем слова, речення, думки, що нас зворушують – для того, щоб виявити найважливіші елементи тексту: контекст, героїв, середовище, почуття, образи, основні символи, динаміку дії, дієслова, паралельні фрагменти та супутні тексти.
- Meditatio. Під час медитації до нас промовляє Бог, тому мовчимо і слухаємо.Текст, написаний для нас, має “промовляти” до нас. Розважати означає роздумувати над незмінною вартістю, тобто над прихованою правдою, яку маємо відкрити та актуалізувати для нас. Це означає шукати смак Слова, а не науку.Це означає закрити очі перед Господом і порівнювати текст з життям, зосереджуючись на поведінці та почуттях, які Святе Письмо нам переказує. Можна використати наступні питання: Яка думка та основне значення даного фрагменту? Чому це важливо для мене? У якому з персонажів я бачу себе? Які почуття та поведінку він показує? Як я можу освітити своє життя цими питаннями?
- Oratio. Молитва – це відповідь, дана Богові після вислухання Його. Використовуй подяку, прославу, вибачення або прохання, яке через деякий час перетвориться на діалог з Богом. Нехай це буде довірливе та приятельське перебування з Богом в кліматі повному ніжності, що випливає просто з серця.
- Contemplatio. Молитва, коли ми смакуємо Слово серцем, переходить у споглядання. Споглядання – це не техніка, а дар Святого Духа, який ми отримуємо, якщо добре переживемо lectio. Це дозвіл, щоб Божий Дух діяв у нас, свідомих, що все є даром від Бога Отця.
- Actio. Перед закриттям Святого Письма складіть завдання, яке допоможе тобів процесі стати учнем Ісуса Христа. Переконайтеся, щоб це завдання було конкретним, відповідно до реальних можливостей і пропорційне до твого просування вперід на шляху учнівства.
Натхненне, незмінне і записане у письмовій формі слово Самого Бога знаходимо у Святому Письмі, яке визнано Католицькою Церквою як найвище правило віри. До цього Словакерує свою увагу учень Христа, щоб його читати і слухати кожен день. Безпосередній зв’язок зі Словом Божим і його прийняття сприятиме, що християнин ставатиме все більш досконалим учнем Господа (1 Tим 4, 15–16).
День 1:
„І не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале ” (Рим 12, 2).
Завдання: Вивчи вищезгаданий уривок і прочитай (lectio) уважно текст : Mт 4, 18–22.
– Прочитай вголос.
– Окресли попередній та наступний контекст, щоб зрозуміти даний фрагмент більш цілісно.
– Шукай пояснення про місце, час дії, історичні фігури, які з’являються в тексті.
– Добре визначити його структуру та літературний жанр, від цього залежить спосіб розуміння тексту.
– Виділи фон-сцену, початок дії, переломний момент, завершальну сцену.
День 2:
„Бо слово живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку й розрізняє чуття та думки серця… ” (Євр 4, 12).
Завдання: Підкресли в своєму Святому Письмі вищезгаданий текст і прочитай повторно текст: Mт 4, 18–22. Розпочни над ним розважати (meditatio).
– Увійди в тишу і відкрий вуха.
– Схопи головну думку.
– Витягни мудрість і світло з переказаного тобі повідомлення (працюй над словом, щоб видобути з нього Духа).
– Досвідчи очищуючого прозріння і зміцнення (Боже Слово впроваджене в серце променює і стає джерелом світла і сили).
День 3:
„Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?” (1 Koр 2, 16).
Завдання: Вивчи вищезгаданий текст на пам’ять i прочитай знову текстt: Mт 4, 18–22. Розпочни розважати цей текст і молись цим текстом (oratio).
– Молитва в першу чергу полягає на вираженні згодина об’явлену волю Бога (подякою).
– Другий акт молитви – це, як правило, акт жалю, що я перебуваю у ненайкращому місці на моїй дорозі життя; побач різницю між місцем, яке Бог запланував для тебе і місцем, де ти є в даний час.
– Третій акт молитви – це прослава (Святий Дух створює в нас конкретне ставлення до Бога і пробуджує у серці відчуття радості та схиляє до поклоніння Господу).
День 4:
„Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе,що чисте, що любе, гідне хвали, коли яка чеснота чи яка похвала, – про те думайте!” (Флп 4, 8).
Завдання: Підкресли у Святому Письмі вищезгаданий текст і прочитай ще раз текст : Mт 4, 18–22. Розпочни його розважати і розпочни молитву тим текстом так, щоб переросла вона в контемпляцію (contemplatio).
Kонтемпляція, тобто бачення очами душі Бога, Його таємничої, aлe реальної Присутностів собі і своєму житті, є даром Святого Духа, який отримує людина як плід пережитого читання, медитації i молитви. Контемпляція має декілька вимірів:
1. Радіти відкритою присутністю – так відбувається тоді, коли людина починає серцем радіти Богом як своїм Світлом, своїм Царем, своїм Господом, своїм Отцем, своєю Любов’ю, – яку відкрив, що існує.
2. Пізнання Бога – у Святому Письмі пізнається через перебування разом, через спільний марш через різні ситуації і випробування.
3. Захоплення – після тривалої молитви, натхненої Словом, сам Господь, разом з Отцем і Духом Святим, приходить до серця свого учня і викликає у нього здивування та захоплення. Він відкриває йому очі, щоб чітко і просто бачити реальність – історію спасіння, яка відбувається сьогодні.
Споглядання на останньому етапі, яким є бачення і радість з оглядання Бога, готує людину до другого приходу Христа, коли розпочнеться вічне оглядання Бога “лицем до лиця”.
День 5:
„І маємо ще сильніше пророче слово. Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших.” (2 Пт 1, 19).
Завдання: Підкресли у Святому Письмі вищезгаданий текст і прочитай ще раз текст: Mт 4, 18–22. Розпочни його розважати і розпочни молитву тим текстом так, щоб переросла вона в контемпляцію, a пізніше зроби постанову, яку зреалізуєш у найближчий час (actio).
На етапі actioучень Христа, що практикує lectio divina переживає перш за все духовну радість від спілкування з Богом. Повинен залишитися в ній і нею ділитись. У той же час Святий Дух, за допомогою власних методів, дає людині свої натхнення та поради, часто пропозицію, яку людина не може відкинути. Тоді вам потрібно вибрати дуже конкретну дію, яка у певний день (тиждень) повинна виконуватися в дусі послуху до заклику, який був почутий у Божому Слові, яке скероване до тебе.
День 6:
Завдання: Виділи годину і за допомогою методу lectio divina (про який довідався в цьому тижні) розпочни молитву над текстом: Mт 19, 16–26. Не забудь про пять : lectio – meditatio – oratio – contemplatio – actio. Пам’ятай, Слово Боже стосується реального життя людей, і тільки воно може надати вартість та сенс цьому життю у повному розумінні.
Дивіться ще
Школа Учня Христа (зустріч V)
Школа Учня Христа (зустріч II)
Школа Учня Христа (зустріч I)