Мир і Добро – Pax et Bonum

Францисканський Орден Світських в Борисполі

Лист Святого Франциска до Вірних

Цей лист має в собі багато цінних думок, які допоможуть краще пізнати святого Франциска, його внутрішнє життя. Увесь зміст листа є пронизаний апостольським запалом святого та його душпастирською турботою. Деякі уривки засвідчують його містичний досвід.

В ім’я Господнє – Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

1. Усім християнам, які перебувають у Чині, духовним і світським, чоловікам і жінкам, усім мешканцям світу, брат Франциск, відданий їм слуга, виявляє повагу та шану, а також бажає правдивого небесного миру та щирої в Господі любові.

2. Будучи слугою всіх, маю обов’язок усім служити та уділяти благі слова мого Господа.

3. З огляду на те, що з приводу своєї хвороби і немочі мого тіла не можу кожного зокрема особисто відвідати, то постановляю в цьому листі й посланні передати вам слова Господа нашого Ісуса Христа, який є Словом Отця, і слова Духа Святого, що є духом і життям (Йо. 6,64).

4. Це Слово Отця, таке гідне, таке святе і славне, благовістив Найвищий Отець з неба через святого Гавриїла, свого ангела, що воно має зійти в лоно святої та славної Діви Марії, з лона якої прийняло правдиве тіло людської природи і нашу неміч.

5. Це Слово, бувши багатим (2 Кор. 8, 9), понад усе забажало вибрати у світі убогість разом з Пресвятою Дівою, Матір’ю своєю.

6. Незадовго до своїх страстей святкував (Ісус) Пасху із своїми учнями і, піднявши хліб, подякував, поблагословив і розламав, кажучи: Беріть і їжте – це моє тіло (пор. Мт. 26, 26).

7. Згодом, піднявши чашу (пор. Мт. 26, 27), промовив: Це кров моя Нового Завіту, яка за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів (пор. Мт. 26, 28).

8. Потім молився до Отця, кажучи: Отче, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене (Мт. 26, 39).

9. А піт його став мов каплі крови, що падали на землю (Лк. 22, 44).

10. Підкорив, однак, свою волю волі Отця, мовлячи: Отче, хай буде Твоя воля (пор. Мт. 26, 42), не як я бажаю, лише – як ти (Мт. 26, 39).

11. Воля Отця була така, щоб Син Його благословенний і славний, якого нам дав і який народився для нас, пожертвував себе через власну кров, як жертва на престолі хреста,

12. не за себе, через якого все сталось (пор. Йо. 1, 3), але за гріхи,

13. залишаючи нам приклад, щоб ступали в Його сліди (1 Пт. 2, 21).

14. І хоче, щоб усі ми були ним спасенні та приймали Його чистим серцем і чистим тілом.

15. Але не багато є таких, які прагнуть Його приймати й отримати через це спасіння, хоча ярмо Його любе і тягар Його легкий (пор. Мт. 11, 30).

16. Прокляті є всі ті, які не бажають усвідомити, який добрий Господь (пор. Йо. 3, 19), і більше люблять темряву, ніж світло (пор. Йо. 3, 19), та не прагнуть виконувати заповідей Божих.

17. Про них говорить пророк: Прокляті, що від велінь Твоїх блудять далеко (Пс. 119, 21).

18. Щасливі та благословенні є ті, які люблять Бога і чинять так, як сам Господь говорить у Євангелії: Любитимеш Господа Бога твого всім серцем своїм, усією твоєю душею і всією думкою твоєю, а ближнього твого, як себе самого (пор. Мт. 22, 37-39).

19. Отож, любімо Бога і прославляймо Його чистим серцем і чистим розумом, бо Він, прагнучи цього понад усе, мовив: Справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі й правді (Йо. 4, 23).

20. Усі, що кланяються Йому, повинні поклонятися Йому в дусі правди (Йо. 4, 24).

21. Прославляймо Його, молімося вдень і вночі (Пс. 31, 4), промовляючи: Отче наш, що єси на небі (Мт 6, 9), бо ми повинні завжди молитись і не падати духом (пор. Лк. 18, 1).

22. Ми повинні сповідатися перед кожним священиком з усіх гріхів наших і приймати від нього Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа.

23. Хто не споживає Його Тіла і не п’є Його Крові (пор. Йо. 6, 55-57) не спроможен увійти в Царство Боже (Йо. 3, 5).

24. Нехай, однак, споживає і п’є з гідністю, бо хто негідно приймає, не розрізняючи Тіла Господнього, той суд собі їсть і п’є (пор. 1 Кор. 11, 29), тобто не відрізняє [від інших страв].

25. Чинімо плоди достойні покаяння (Лк. 3, 8).

26. Любімо ближніх, як себе самих (пор. Мт. 22, 39).

27. Якщо ж хтось не хоче любити їх, як і себе, нехай їм принаймні не чинить зла, але нехай робить їм добро.

28. Ті, які отримали судову владу, нехай чинять це з милосердям, так, як і самі прагнуть отримати милосердя від Господа.

29. Суд немилосердний буде для тих, хто не чинить милосердя (пор. Як. 2, 13).

30. Отож маймо любов і смирення та даваймо милостиню, бо вона очищує душу з гріховного бруду (пор. Тов. 4, 11; 12, 9).

31. Люди втрачають усе, що залишають у цьому світі, забирають, однак, із собою нагороду за любов і милостиню, яких уділяли, і отримають за них від Господа відповідну нагороду.

32. Ми повинні також постити, стримуючись від звичок і гріхів (пор. Сир. 3, 32), і від зловживання наїдками і напоями, і бути католиками.

33. Ми повинні часто відвідувати церкви, шанувати і величати духовенство, не з огляду на них самих, бо можуть вони бути грішниками, але з огляду на їхній уряд і служіння щодо Пресвятого Тіла і Крові Христової, які вони представляють на престолі, самі приймають та іншим уділяють.

34. Будьмо твердо переконані, що ніхто не може інакше спастися, як лише через святі слова і Кров Господа нашого Ісуса Христа, які духовні проголошують, передають і уділяють.

35. Тільки вони повинні це чинити, ніхто інший.

36. Особливо ченці, які відреклися світу, мають обов’язок чинити те, що вище і краще, але й інших не занедбувати (пор. Лк. 11, 42).

37. Ми повинні ненавидіти тіла наші з вадами і гріхами, бо Господь говорить у Євангелії: усе зло, усякий переступ і гріхи з серця походять (пор. Мт. 15, 18-19; Мр. 7, 23).

38. Ми повинні теж любити ворогів наших і добро чинити тим, які ненавидять нас (пор. Мт. 5, 44; Лк. 6, 27).

39. Треба нам зберігати заповіді й настанови Господа нашого Ісуса Христа.

40. Ми повинні також відректися самих себе (пор. Мт. 16, 24) і віддати тіла наші під ярмо служіння і святого послуху так, як кожний прирік це Господеві.

41. Жодна людина не є зобов’язана, навіть під послухом, будь-кого слухати в тому, що є злочином або гріхом.

42. Той, однак, хто має чувати над послухом [інших] і хто більший між вами, нехай буде як молодший (Лк. 22, 26) і слугою братів.

43. Стосовно окремих своїх братів нехай проявляє над ними милосердя і береже їх таким чином, як би прагнув, щоб з ним повелися, коли б опинився в схожій ситуації.

44. Нехай не гнівається на брата з приводу його гріха, але нехай лагідно напоумлює його і зносить його із всією терпеливістю і покорою.

45. Ми не повинні бути мудрими і поміркованими тілом (пор. 1 Кор. 1, 26), але радше будьмо простими, смиренними і чистими.

46. Маємо погорджувати і принижувати тіла наші, бо всі ми з власної вини є нужденними та зіпсутими, смердячими і черв’яками, як це говорить Господь через пророка: а я черв’як, не людина; сміховище людей, презирство народу (Пс. 22, 7).

47. Не бажаймо ніколи вивищуватися над іншими, але будьмо радше слугами і підданими кожній людській установі, ради Господа (1 Пт. 2, 13).

48. На всіх тих, які так чинитимуть і витривають аж до кінця, спочине Дух Господній (пор. Іс. 11,2) і влаштує в них помешкання і житло (пор. Йо. 14, 23).

49. Будуть вони синами Отця Небесного (пор. Мт. 5, 45), якого діла чинять.

50. І є вони обручниками [Його], братами і матерями Господа нашого Ісуса Христа (пор. Мт. 12, 50).

51. Ми є обручниками, коли вірна душа єднається в Дусі Святому з Ісусом Христом.

52. Ми є справді Його братами, коли виконуємо волю Отця Його, що на небі (пор. Мт. 12, 50).

53. Ми є матерями Його, коли Його носимо в серці та в тілі нашому (пор. 1 Кор. 6, 20) через любов та чисте і щире сумління, родимо Його через наші добрі вчинки, які іншим повинні, як взірець, світити (пор. Мт. 5, 16).

54. О, яка славна і свята, і велика це річ: мати на небі Отця!

55. О, яка свята є річ: мати Потішителя, такого Гарного і подиву гідного Обручника.

56. О, яка свята і яка цінна це річ: мати так Милого, Смиренного, Миротворчого, Солодкого і любові Гідного, і понад усе жаданого Брата і Сина, який життя своє віддав за овець своїх (пор Йо. 10, 15) і молився за нас до Отця, кажучи: Отче святий! Заради імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав (Йо. 17, 11).

57. Отче, всі, що ти мені дав їх, є у світі, вони були Твої, Ти ж передав мені їх (пор. Йо. 17, 6).

58. І слова бо Тобою мені дані, я їм дав і прийняли вони їх, і справді збагнули, що від Тебе я вийшов і увірували, що Ти мене послав (Йо. 17, 8). Прошу за них, а не за світ (пор. Йо. 17, 9), благослови і освяти їх (пор. Йо. 17, 17).

59. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині (Йо. 17, 19), і щоб вони були одно, як і Ми (Йо. 17, 11) є.

60. І хочу, Отче, щоб перебували там, де і я, щоби вони були зі мною та й бачили мою славу (Йо. 17,24) в Царстві Твоїм (Мт. 20, 21).

61. Тому, хто стільки постраждав за нас, хто проявив нам стільки добра і в майбутньому проявить, нехай усіляке сотворіння, що є на небі й на землі, в морі та в безодні, віддає Богові славу, хвалу, честь і благословення (пор. Од. 5, 13),

62. бо Він є нашою міццю і силою, Він сам є Добрий, сам Найвищий, сам Всемогутній, подиву Гідний, сам Преславний і Святий, Гідний хвали і Благословенний, і Безконечний на віки вічні. Амінь.

63. Усі ж ті, що не каються і не приймають Тіла та Крові Господа нашого Ісуса Христа,

64. допускають вади та гріхи, а також ті, хто віддаються гріховній жадобі та злим прагненням, і не виконують того, що прирекли,

65. і служать тілесно світові плотськими прагненнями, турботами і клопотами світу цього та турботами цього життя,

66. вони – обдурені сатаною, якого синами є і виконують діла його (Йо. 8, 41), вони сліпі, бо не бачать правдивого Світла, Господа нашого Ісуса Христа.

67. Вони не мають духовної мудрості, бо не мають у собі Сина Божого, котрий є правдивою Мудрістю Отця. Про них сказано: пропала вся їхня мудрість (пор. Пс. 106, 27).

68. Бачать, пізнають, знають – і роблять зло, і свідомо гублять душі.

69. Відкрийте очі, сліпі та обдурені вашими ворогами: плоттю, світом та сатаною; тому що тілу солодко грішити, та Богові служити – гірко, тому що вся погань, вади і гріхи з серця людини виходять і походять (пор. Мр. 7, 21-23), як говорить Господь у Євангелії.

70. Нічого доброго не маєте в цьому світі, ані в майбутньому.

71. І вважаєте, що довго будете посідати марноту того світу, але ви обманюєте себе, бо настане день і година, про які не думаєте ані не відаєте, і яких не знаєте.

72. Тіло захворіє, смерть наблизиться, приходять рідні й друзі, мовлячи: „Розпорядися тим, що твоє”.

73. А дружина і діти його, і рідні, і друзі вдають, що плачуть.

74. І дивлячись на них, і бачачи, як плачуть, піддається злому зворушенню, призадумується і каже: „Ось душу і тіло моє і все, що маю, складаю в руки ваші”.

75. Проклята є справді та людина, яка поручає і віддає в такі руки свою душу і тіло, і цілий свій маєток.

76. Тому Господь говорить через пророка: Проклят той, хто уповає на людину (Єр. 17, 5).

77. І зараз же приводять священика. Священик мовить до нього: „Чи хочеш покаятися за всі свої гріхи?”.

78. Відповідає: „Хочу”. „Чи прагнеш відшкодувати за вчинені гріхи і в міру можливості із свого маєтку відшкодувати кривди, які заподіяв ти людям?”.

79. Відповідає: „Ні”. А священик питає: „Чому ні?”.

80. „Бо віддав я усе в руки своїх рідних і друзів”.

81. І починає втрачати мову і так вмирає цей нещасливий.

82. Нехай усі знають, що будь-де і в будь-який спосіб померла б людина в смертельному грісі без надолуження, коли б могла це зробити та не зробила, то сатана вириває її душу з тіла з таким болем та силою, про які ніхто знати не може, оскільки не може мати такого досвіду.

83. І всі багатства, і влада та знання, про які людина вважала, що нібито має – від неї заберуться (пор. Мр. 4, 25; Лк. 8, 18).

84. І залишають усе рідним і друзям, а ті заберуть і поділять його маєток та потім ще й скажуть: „Нехай проклята буде його душа, бо міг би більше лишити нам і більше нагромадити, ніж нагромадив”.

85. А хробаки в той час пожеруть його тіло, так погубив тіло і душу в цьому короткому житті й піде до пекла, де терпітиме вічні муки.

86. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

87. Я, брат Франциск, ваш найменший слуга, прошу вас і заклинаю в любові, якою є Бог (пор. 1 Йо. 4, 16), з бажанням цілувати стопи ваші, щоб ви ці та інші слова Господа нашого Ісуса Христа прийняли з покорою і любов’ю і виконували їх та зберігали.

88. Усіх тих і всі ті, які їх доброзичливо приймуть, зрозуміють, перепишуть і надішлють іншим, і якщо витривають в цьому аж до кінця (пор. Мт. 10, 22; 24, 13), нехай благословить Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.